Як налаштувати TIG зварювання: струм, витрата аргону, вольфрам, полярність і Pulse
TIG рідко налаштовується за принципом "поставив і забув". Сьогодні варите тонку нержавійку, завтра чорну сталь, потім попався алюміній - і ті самі цифри вже поводяться інакше. Тому в TIG важлива не одна чарівна таблиця, а розуміння ручок: струм, газ, полярність, вольфрам, постгаз і, якщо апарат дозволяє, Pulse.
Для старту не треба знати все меню апарата напам'ять. Достатньо розуміти, що саме змінюється у ванні та шві. Пропалює край? Чорніє шов? Вольфрам згорає кулькою? Дуга гуляє замість акуратної точки? Зазвичай це не "апарат поганий", а одне-два налаштування плюс чистота деталі.
З чого починати налаштування TIG
Починайте з матеріалу і товщини. Так, звучить банально. Але саме на цьому місці зазвичай і ловлять перші дірки. Людина бере шматок 1 мм нержавійки, залишає струм як після кутника 4 мм, натискає кнопку - і отримує дірку замість шва. Або навпаки: намагається прогріти масивну деталь малим струмом, довго тримає дугу на місці, перегріває зону навколо, а ванна все одно не збирається як треба.
Для сталі та нержавійки грубий стартовий орієнтир - приблизно 30-40 А на 1 мм товщини. Для тонкого металу це може бути менше, для важкої деталі більше. Для алюмінію часто потрібен більший запас, бо він швидко відводить тепло. Але це саме старт, а не закон. Реальне налаштування завжди дивляться по ванні.
Перед першим швом краще зробити пробу на обрізку такого ж металу. Не на іншому сплаві, не на шматку товщому, а на схожій деталі. Дві хвилини тесту часто економлять зіпсовану кришку, бачок або декоративну трубу.
Струм за товщиною металу
У TIG важливий не тільки максимальний струм апарата. Дуже багато вирішує те, наскільки плавно він регулюється знизу. На тонкій нержавійці різниця між 28 і 38 А може бути дуже помітною. На масивній деталі, навпаки, 10 А туди-сюди іноді майже не відчуваються, поки метал холодний.
Орієнтири для старту можна тримати такі:
- 0,8-1 мм сталь або нержавійка: приблизно 20-40 А, коротка дуга, акуратна присадка.
- 1,5-2 мм: часто 45-80 А, залежить від зазору, кромок і положення.
- 3 мм: приблизно 90-120 А, іноді більше, якщо деталь забирає тепло.
- 4-5 мм: уже потрібен запас апарата, підготовка кромок і нормальний пальник.
- Алюміній: орієнтир зазвичай вищий, часто 35-45 А на 1 мм, але сильно впливає маса деталі.
Якщо метал пропалює, не завжди винен тільки струм. Може бути довга дуга, великий зазор, занадто повільний рух, перегріта деталь або тонкий край. Якщо ванна не розкривається, теж не поспішайте крутити струм до упору: перевірте полярність, масу, чистоту деталі та діаметр вольфраму.
Витрата аргону: мало погано і багато теж погано
Аргон захищає гарячий метал і вольфрам від повітря. Мало газу - шов сіріє, чорніє, з'являються пори, вольфрам швидко псується. Але викрутити редуктор "побільше" теж не завжди допомагає. Сильний потік може створювати завихрення і підсмоктувати повітря в зону зварювання, особливо якщо сопло маленьке або пальник стоїть під незручним кутом.
Для звичайного TIG пальника в приміщенні часто починають з 6-8 л/хв. Якщо сопло більше, виліт вольфраму більший або є рух повітря, ставлять 8-10 л/хв. На вулиці TIG варити складніше: навіть легкий протяг здуває захист. Тут іноді допомагає газова лінза, більша витрата і захист зони від вітру, але краще не варити відповідальний шов на відкритому продуваному місці.
Перевірте прості речі: чи немає тріщин у шлангу, чи затягнута цанга, чи не забите сопло, чи правильно стоїть редуктор. Буває, апарат налаштований нормально, а проблема в підсмоктуванні повітря або брудному пальнику.
Вольфрам: діаметр, колір і заточування
Вольфрам підбирають під струм і матеріал. Для малих струмів зручний 1,6 мм, для більшості робіт по сталі та нержавійці часто беруть 2,4 мм, для вищих струмів - 3,2 мм. Якщо електрод занадто тонкий для струму, він перегрівається і швидко втрачає форму. Якщо занадто товстий для малих струмів, дуга може бути лінивою і широкою.
Для DC TIG по сталі та нержавійці зазвичай заточують вольфрам уздовж електрода, не поперек. Кінчик роблять гострим або злегка притупленим, щоб дуга була стабільною. Груба поперечна риска після наждака може змусити дугу гуляти. Для алюмінію на AC форма кінчика залежить від апарата і режиму: на сучасних інверторах часто не потрібна велика кулька, як на старих трансформаторах.
Якщо вольфрам торкнувся ванни або присадки, його краще переточити. Продовжувати брудним електродом - майже завжди мука: дуга стає нестабільною, шов темніє, присадка липне не так, як треба. У майстерні варто тримати кілька заточених електродів поруч, а не зупиняти роботу щоразу.
Полярність: куди ставити мінус і плюс
Для більшості TIG робіт по сталі та нержавійці використовують пряму полярність DCEN: мінус на пальнику, плюс на деталі. У такому режимі основне тепло йде в метал, а вольфрам живе нормально. Якщо переплутати полярність, електрод почне перегріватися, кінчик попливе, дуга стане широкою і нервовою.
Для алюмінію частіше потрібен режим AC, бо змінний струм допомагає руйнувати оксидну плівку. Це вже тема не тільки полярності, а вибору апарата. Якщо алюміній у роботі буде часто, подивіться окремий матеріал про TIG AC/DC для алюмінію.
Якщо вибираєте апарат і сумніваєтеся між TIG DC і TIG AC/DC, корисно спочатку зрозуміти, які метали будуть у роботі. Для сталі та нержавійки DC може бути достатньо, для алюмінію краще не економити на AC/DC. Про це докладніше є стаття TIG DC чи TIG AC/DC: який апарат вибрати.
Постгаз і предгаз
Предгаз дає аргону встигнути витіснити повітря перед підпалом дуги. Зазвичай достатньо короткого часу, особливо якщо пальник уже знаходиться біля деталі. Постгаз важливіший: після відпускання кнопки вольфрам і кінець шва ще гарячі, і їх треба захистити від повітря.
Якщо постгазу мало, вольфрам темніє, синіє, окислюється, а кінець шва може отримати пори або брудний кратер. Орієнтир простий: на малих струмах часто вистачає 3-5 секунд, на високих струмах і товстому вольфрамі ставлять більше. Якщо електрод після зварювання залишається чистим, сріблястим або нормального кольору, захист зазвичай працює. Якщо щоразу темніє - додайте постгаз і перевірте витрату аргону.
Pulse: коли потрібен імпульс
Pulse, або імпульсний режим, чергує високий і низький струм. Високий струм розкриває ванну, низький дає металу трохи охолонути. Це допомагає на тонкому металі, нержавійці, акуратних видимих швах і там, де деталь швидко перегрівається.
Але Pulse не рятує погану підготовку і не замінює нормальний струм. Якщо деталь брудна, аргону мало, вольфрам тупий, а дуга занадто довга, імпульс тільки додасть ще одне налаштування, в якому можна заплутатися. Новачку краще спочатку навчитися варити у звичайному режимі, а потім вмикати Pulse для тонких деталей і контролю тепловкладення.
Простий старт: піковий струм ставлять як звичайний робочий струм, базовий - помітно нижче, частоту невисоку, щоб очима бачити ритм ванни. Далі підлаштовують по шву. На декоративній нержавійці Pulse може дати красивий рівний малюнок, але красивий малюнок без провару - не перемога.
Чому чорніє шов
Чорний або сірий TIG шов найчастіше говорить про проблему із захистом або чистотою. Причини бувають прості: мало аргону, протяг, занадто довга дуга, брудний метал, жир на деталі, забруднений вольфрам, погана цанга, тріщина в шлангу, великий виліт електрода без газової лінзи.
Порядок перевірки такий. Спочатку зачистити і знежирити метал. Потім перевірити витрату газу і сопло. Далі подивитися на вольфрам: якщо він брудний або з краплею металу на кінці, переточити. Після цього зменшити довжину дуги і спробувати на обрізку. Не міняйте одразу десять налаштувань, інакше не зрозумієте, що саме допомогло.
На нержавійці колір шва ще залежить від перегріву. Світла солома і легкий відтінок - одне, чорний нагар і сіра каша - інше. Якщо деталь перегріта, додавання аргону не завжди врятує, треба швидше вести шов, знижувати струм, використовувати Pulse або давати металу охолонути.
Швидке стартове налаштування для сталі та нержавійки
- Полярність: DCEN, мінус на пальнику, плюс на деталі.
- Струм: почати приблизно з 30-40 А на 1 мм і підлаштувати по ванні.
- Аргон: 6-8 л/хв у спокійному приміщенні, більше тільки по ситуації.
- Вольфрам: 1,6 мм для тонкого, 2,4 мм для більшості робіт.
- Заточування: уздовж електрода, кінчик гострий або злегка притуплений.
- Постгаз: від 3-5 секунд на малих струмах, більше на високих.
- Pulse: спочатку вимкнути, вмикати після базового налаштування.
Якщо потрібен апарат із нормальним регулюванням TIG, дивіться розділ аргонодугового зварювання Svarmax. Для вибору важливі не тільки ампери на коробці, а й тип струму DC або AC/DC, HF-підпал, Pulse, регулювання спаду/постгазу, пальник і запас по ПВ. Якщо не впевнені, краще одразу назвати метал, товщину і задачі: тонка нержавійка, алюміній, труби, декоративний шов або ремонт у майстерні.
Часті питання
Для сталі та нержавійки часто починають приблизно з 30-40 А на 1 мм товщини, а далі підлаштовують по ванні. Для алюмінію запас струму зазвичай потрібен більший. Це орієнтир для старту, а не точна формула для будь-якої деталі.
Для звичайного пальника часто починають з 6-8 л/хв у приміщенні і 8-10 л/хв, якщо сопло більше або є рух повітря. Занадто велика витрата теж шкодить: потік може підсмоктувати повітря і псувати захист.
Для сталі та нержавійки зазвичай використовують пряму полярність DCEN: мінус на пальнику, плюс на деталі. Для алюмінію частіше потрібен режим AC на апараті AC/DC. Зворотна полярність у звичайному TIG швидко перегріває вольфрам.
Постгаз захищає гарячий вольфрам і кінець шва після відпускання кнопки. Якщо постгазу мало, електрод темніє, окислюється, а кратер може отримати пори. Чим вищий струм і товстіший вольфрам, тим довшу продувку зазвичай ставлять.
Найчастіше винні поганий газовий захист, брудний метал, довга дуга, забруднений вольфрам або протяг. Почніть з очищення деталі, перевірки витрати аргону, сопла, цанги, вильоту вольфраму і постгазу.
